Джерело: http://ye-news.com/page8.htm
“Є-Поділля”,№31, 3 серпня 2006
Не запитуй, що держава зробила для тебе...
Віра Шпильова

Звідки ноги ростуть у... інформації
Пригадується, в 2003-2005 році Україну охопила "Толока". Так називався проект, що мав на меті розбудити в громадах кількох міст у різних куточках держави громадську ініціативу, викликати у людей бажання самим удосконалювати місцеве самоврядування, створювати органи самоорганізації, щоб вони працювали на користь мікрорайону, кварталу, будинку. Бердянськ і Комсомольськ, Кам'янець-Подільський і Бровари приміряли "на себе" можливості, які давало законодавство. Люди спочатку були, мов сліпі кошенята: скажімо, в Кам'янці хотіли перейменувати вулицю чужого та маловідомого Мануїльського - присвоїти їй ім'я свого молодого сусіда, котрий загинув при виконанні миротворчої місії. А процедури перейменування немає! "Толока" такий порядок розробила, сесія міськради прийняла - і тепер у місті є вулиця Максимчука.
Новації народжувалися одна за одною. Щоправда, у котрої групи громадян вистачало терпцю, там ідею доводили до логічного завершення. У проекті "толочилися" і росли громадські організації. Це допомогло їм не тільки виношувати нові ідеї, а й робити їх реальністю. Скажімо, осередок "Центр освітньої політики" підштовхнув батьків та педагогів до створення пришкільних благодійних фондів, щоб зробити якомога прозорішим процес розподілу та вкладення коштів, про які ходили різні чутки та здогади, а здавання їх перетворилося подекуди навіть у вимагання, породжувало тисячі нарікань.

Інформація про те, що громадськість і тут може щось змінювати, поширилася з космічною швидкістю. Нині кожна школа має свій фонд. Як він працює, залежить уже від того, яким людям доручили справу. Але, усе ж з'явилася така форма фінансування освіти, коли ніхто не може накласти лапу на зібрані громадою гроші. Добровільні інвестиції пішли на оновлення стадіонів та спортзалів, шкільних їдалень, створення нових кабінетів з сучасним обладнанням, підтримку талановитих учнів.

"Фонд не обіцяє, як партії перед виборами, він діє"
У самому центрі міста, на вулиці Данила Галицького, 28 є один із найкращих дитячих садочків №21 "Золота рибка". На початку 90-х років на території садка розпочалось будівництво басейну, але завершити його не вдалось . І весь цей час, хто з сумом, а хто й байдуже - проходять кам'янчани повз похмуру споруду без вікон і дверей, де не чути дитячого сміху, плюскоту води. Не одного бізнесмена приваблює ця споруда з ласим шматочком землі навпроти супермаркету "Фуршет".
- Улітку 2005 року трудовому колективу і батькам стало відомо, що на території садочка група людей оглядали недовершену будову, обговорювали можливість розміщення у ній закладу швидкого харчування, -. розповідає Анатолій Паладій, керівник благодійно фонду "Дитинство". - Наступного дня відбулись збори голів батьківських комітетів груп, та інформація про продаж залишилась лише на рівні чуток і здогадок.
На чергових батьківських зборах розгорілась гостра дискусія про долю незавершеного басейну. Йшлося про те, що скільки б не надсилати листів з вимогами до місцевої влади, та бюджет коштів на це немає. Надто він малий.
Усі погодились, що не обов'язково випрошувати гроші, що їх можна зібрати самим - всією громадою міста, створивши благодійний фонд. Фонд не обіцяє, як будь-яка політична партія, змінити все на краще. Є конкретна мета: добудувати єдиний дитячий басейн у центрі міста, який буде обладнано за найсучаснішими технологіями, з сучасною системою очистки води, з автономним підігрівом води, з використанням модерних оздоблювальних матеріалів. Тут можуть навчатись плавати, будуть загартовуватись і оздоровлюватись, крім дітей садочка, всі бажаючі діти міста та району, для них двері басейну будуть відкриті вечорами та у вихідні.
Після процедури державної реєстрації присадкового фонду було вирішено розпочати загальноміську благодійну акцію "БАСЕЙН УСІЄЮ ГРОМАДОЮ". На вулицях міста з'явилися сіті-лайти та рекламні бокси з плакатом, який закликав до підтримки громадської ініціативи. У деяких магазинах встановили скриньки для благодійних внесків, розмістивши на скриньках такі ж листівки. Для мешканців невеликого міста такі речі дещо незвичні, а в світі вони працюють повсюдно. Наприклад, у франкфуртському аеропорту (Німеччина) люди охоче підходять до прозорої скриньки-кулі, яку "оберігає" точна копія ведмедика-коали - це міжнародна організація WWF збирає кошти для порятунку світової фауни. Кожен хоче тут сфотографуватися, а побачивши через скло купюри багатьох країн, дістає і свій гаманець.

Вірити - не вірити
Акція передбачає десятки способів залучення коштів. Для початку батьками було вирішено зробити перші благодійні внески по десять гривень і щомісячно - усього по гривні. Якщо хтось подумає, що це здійснюється "добровільно-примусово", той помиляється. У деяких групах лише кілька батьків внесли по десятці, в інших половина або майже усі. Але є такі, хто приніс і солідну суму та сплатив внески за весь рік. До збору коштів приєднався трудовий колектив та чимало приватних підприємців та громадян міста.
Анатолій Паладій, новообраний голова фонду, одразу виклав перший внесок 100 гривень, а також оплатив усі витрати, пов'язані з реєстрацією фонду, виготовленням печатки, відкриттям рахунку. Він підприємець, недавно повернувся з родиною з-за океану. Зароблені гроші вклав у власний магазинчик на батьківщині. Знайомі дивуються: навіщо ти повернувся? Він усміхається: "Хочу, щоб в Україні стало не гірше, ніж в Америці."
- Справді, побудувати не штука, - каже Олег Демчук, заступник міського голови з гуманітарних питань, - один із ініціаторів та просувачів цієї ідеї. - На це ще можна назбирати. Ось ми проводили семінар для громадських активістів із різних куточків України - і кожен із них, почувши про наш задум, зробив благодійний внесок. Проблема буде з утриманням: вода, опалення, електроенергія стають усе дорожчі.Тому цілком прийнятне рішення збудувати та передати в оренду тому, хто зможе зробити цей об'єкт життєздатним в усі часи. На мою думку, нічого злочинного в цьому немає. Усе може контролювати утворений нами благодійний фонд.
Поки що "Басейн" поволі наповнюється коштами. А розголос про справу все ширше охоплює громаду. Чи вдасться ініціативу зробити загальноміською?